Сімейний кодекс України

Стаття 3. Сім'я ​

     1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. ​

     2. Сім'ю складають особи,  які спільно проживають,  пов'язані
спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. ​

     Подружжя вважається сім'єю і тоді,  коли дружина та чоловік у
зв'язку з навчанням,  роботою, лікуванням, необхідністю догляду за
батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

     Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з
ними не проживає. ​

     3. Права члена сім'ї має одинока особа. ​

     4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення,
усиновлення,  а також на інших підставах, не заборонених законом і
таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків ​

     1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а
тому не можуть бути перекладені на іншу особу. ​

     2. Якщо  особа  визнана  недієздатною,  її сімейний обов'язок
особистого  немайнового  характеру  припиняється   у   зв'язку   з
неможливістю його виконання. ​

     Майновий обов'язок  недієздатної  особи за її рахунок виконує
опікун. ​

     3. Якщо в результаті психічного розладу,  тяжкої хвороби  або
іншої   поважної   причини  особа  не  може  виконувати  сімейного
обов'язку,  вона не  вважається  такою,  що  ухиляється  від  його
виконання. ​

     4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку
може бути підставою для застосування наслідків,  встановлених  цим
Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів ​

     1. Кожен  учасник сімейних відносин,  який досяг чотирнадцяти
років,  має право на безпосереднє звернення до  суду  за  захистом
свого права або інтересу. ​

     2. Суд  застосовує  способи захисту,  які встановлені законом
або домовленістю (договором) сторін. ​

     Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: ​

     1) встановлення правовідношення; ​

     2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; ​

     3) припинення правовідношення, а також його анулювання; ​

     4) припинення дій, які порушують сімейні права; ​

     5) відновлення правовідношення,  яке  існувало  до  порушення
права; ​

     6) відшкодування  матеріальної  та  моральної шкоди,  якщо це
передбачено цим Кодексом або договором; ​

     7) зміна правовідношення; { Частину другу статті 18 доповнено
пунктом 7 згідно із Законом N 524-V (524-16) від 22.12.2006 } ​

     8)  визнання  незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної  влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим або
органу  місцевого  самоврядування,  їх посадових і службових осіб.

Стаття 21. Поняття шлюбу

     1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у
органі державної реєстрації актів цивільного стану.

     2. Проживання  однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є
підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. ​

     3. Релігійний обряд шлюбу не є  підставою  для  виникнення  у
жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли
релігійний обряд  шлюбу  відбувся  до  створення  або  відновлення
органів державної реєстрації актів цивільного стану.